«Було стидно помирати». Історія довічно засудженого

У ніч на 31 березня 1998 року в Ужгороді сталося моторошне потрійне вбивство. Міліціонери знайшли понівечені ножем тіла Марти та Андрія Лугош, а також їхнього сина Андрія. Незадовго до цього подружжя вирішило продати свій будинок, щоб оплатити борги сина, що займався підприємницькою діяльністю. Наступного року їхнього внука, пастора євангелівської церкви Ярослава Мисяка, звинуватили в убивстві і засудили до розстрілу. Покарання згодом замінили на довічне ув‘язнення. 23 роки потому Мисяк намагається вийти на свободу, доводячи свою невинуватість.

У першому епізоді «Колічі ріжучі» «Ґрати» розповідають історію довічно засудженого Ярослава Мисяка та вбивства його бабусі, дідуся і дядька.

Детальніше про справу – у тексті Вікторії Матоли «Не було страшно помирати, було соромно помирати».

Авторка: Вікторія Матола
Редакторка, продюсерка: Анна Кравець
Співредакторка: Олена Габрієлян
Музика: Ніка Зенова
Озвучка: Роман Побиван
Подяка: CFI Ukraine, Simon Decreuze, Алік Сардарян, Ілля Власюк

В ночь на 31 марта 1998 года в Ужгороде произошло жуткое тройное убийство. Милиционеры нашли исколотые ножом тела Марты и Андрея Лугош, и их сына Андрея на следующий день. Незадолго до этого супруги решили продать свой дом, чтобы оплатить долги сына, который занимался предпринимательством. На следующий год их внука, пастора евангельской церкви Ярослава Мисяка, обвинили в убийстве и приговорили к расстрелу. Наказание заменили на пожизненное заключение. Спустя 23 года Мисяк пытается выйти на свободу, доказывая свою невиновность.

В первом эпизоде «Колючі ріжучі» «Ґрати» рассказывают историю пожизненно заключенного Ярослава Мисяка и убийства его бабушки, деда и дяди.

Подробнее о деле — в тексте Виктории Матолы.

Авторка текста: Виктория Матола
Редакторка, продюсерка: Анна Кравец
Соредакторка: Елена Габриелян
Музыка: Ника Зенова
Озвучка: Роман Побиван
Благодарность: CFI Ukraine, Simon Decreuze, Алик Сардарян, Илья Власюк